Нкунку мріє про повернення до збірної Франції за Зідана

Зінедін Зідан у п'ятницю оголосив перший склад збірної Франції під своїм керівництвом. Знову зіркова заявка, знову кілька несподіваних викликів — але без Крістофера Нкунку. Орендований нападник РБ Лейпциг має за плечима 18 матчів за національну команду, у яких забив два голи й віддав два асисти. Щоправда, у футболці збірної Франції він не виходив із листопада 2025 року.

Тепер, коли командою керує Зідан, а Нкунку в Німеччині повернувся до найкращої форми, форвард не приховує бажання якнайшвидше знову опинитися в складі «Ле Бле».

«Звісно, — відповів Нкунку на запитання про мотивацію працювати з Зіданом у збірній. — Бо Зідан грав як атакувальний футболіст. Коли він тобі щось каже, ти слухаєш, широко розплющивши очі. Бо він знає, про що говорить. Він цього не вчив — він цим жив. Що ти думаєш — він знає, що ти думаєш. Тож йому легко тебе навчати, а тобі легко в нього вчитися. Як гравець він виграв стільки Ліг чемпіонів із «Реалом». І працював з такими зірками, як Лука Модрич, Тоні Кроос, Серхіо Рамос і Кріштіану Роналду. Тож це тільки на користь».

За останні три роки Нкунку зіграв за Францію лише вісім матчів, із них тільки чотири — у стартовому складі, і всі вони припали на кваліфікацію або Лігу націй. Цілком зрозуміло, що уродженець Парижа втратив позиції в ієрархії збірної. Причина — невдалий перехід у «Челсі», через який він два сезони в АПЛ не мав ані достатнього ігрового часу, ані впливу на гру. Минулого літа форвард перейшов у «Мілан», де в 32 матчах Серії А забив сім голів і віддав три асисти. Це принесло йому кілька викликів наприкінці минулого року, але переконати Дідьє Дешама й потрапити до складу на ЧС-2026 він не зміг.

«Звісно, це мета, — сказав Нкунку про те, чи повернення до Лейпцига мало допомогти йому знову пробитися до збірної Франції. — Вона була метою ще раніше. Якість складу. І я знаю, що можу цього досягти. Але все залежить від часу і від гри матч за матчем. І від того, щоб бути вирішальним. Коли я вперше потрапив до збірної Франції, це сталося тому, що я був вирішальним, і це було добре. Це моя мета. Мені потрібна регулярність. Бо роками в мене не було цієї регулярності. Тож вона мені потрібна. А далі — результат щоразу. Навіть якщо ти зіграєш десять хороших матчів, а один провалиш — про ті десять забудуть. Це футбол. Так воно є».

Гра за національну команду — найбільша мрія для більшості футболістів, але для Нкунку повернення до Парижа було б особливо солодким. Він виріс за 26 кілометрів від знаменитого «Стад де Франс» і починав кар'єру в академіях французької столиці. Після клубів «Мароль» і «Фонтенбло» Нкунку зробив ім'я в «Парі Сен-Жермен», де пробився до першої команди разом з іншими вихованцями академії — Муссою Діабі, Жонатаном Іконе та Одсонном Едуаром.

На запитання, чому Париж залишається одним із найплідніших міст Європи на молодих талантів, Нкунку має кілька теорій: «Не знаю, можливо, тому що в Парижі надто багато молодих людей, порівняно з іншими містами. А ще це вид спорту, де не потрібні гроші, не потрібно нічого — лише м'яч і друзі, щоб грати у футбол. Можливо, саме тому це найпопулярніший вид спорту в Парижі».

Збірна Франції також отримує користь із уміння ПСЖ збирати до себе найкращих гравців країни. Шестеро з десяти найдорожчих французьких футболістів світу народилися у Франції або грали за паризький клуб (подекуди — і те, і те). Нкунку, як-от Воррен Заїр-Емері чи Сенні Маюлу, був «тіті» — вихованцем академії ПСЖ. Хоч за його часів клуб, можливо, охоче розлучався з молодими зірками, тепер він тішиться, що так багато вихованців пробиваються до першої команди й розкриваються за Луїса Енріке.

«Думаю, у кожній команді потрібне ядро гравців, які виховані в клубі, — зауважив Нкунку. — У Парижі так: є Париж, є околиці Парижа, і багато гравців походять із Парижа. Навіть тут, у Лейпцигу, і в інших клубах. Думаю, Париж — це місце у Франції, найбільш представлене в Європі, навіть у збірній Франції. Тож якщо в клубі, за який ти вболіваєш у дитинстві й коли ростеш, є таке — це найкраще, це найкраще відчуття».