Антоніу Сілва — про вибір Борнмута, Роналду і найскладніших суперників в АПЛ

Адаптація до Прем'єр-ліги часто виявляється справжнім випробуванням: чимало гучних новачків із-за кордону так і не змогли показати в Англії своєї найкращої гри. Антоніу Сілва, схоже, не з цієї когорти. 22-річний центральний захисник перебрався до «Борнмута» після чотирьох років у рідній «Бенфіці», за яку дебютував ще у 18, і вже має за плечима понад 200 матчів на дорослому рівні. У перших турах він виглядав цілком упевнено — щоправда, суботня поразка від «Челсі» (1:5) стала для нього серйозним ударом.

«У «Борнмута» дуже хороший проєкт, — пояснює Сілва. — Тіагу Пінту показав мені це ще до мого переходу. Тренер теж добре пасує проєкту, бо любить розвивати молодих гравців. Достатньо подивитися на трансфери «Борнмута» за останні роки, на те, як команда грає і як продає футболістів, аби зрозуміти: тут усе роблять добре. Тож вибір був легким».

Останніми роками саме «Борнмут» став трампліном для молодих захисників: Дін Хейсен перейшов у «Реал» за 62,5 млн євро, Ілля Забарний — у ПСЖ за 63 млн, а Мілош Керкез — у «Ліверпуль» за 46,9 млн. Утім, сам Сілва не називає ці приклади для себе мотивацією. «Якщо чесно, ні. Я роками грав за «Бенфіку», а це теж клуб, з якого переходять у гранди. Я просто шукав хороший проєкт. Пінту відіграв у цьому велику роль. Що буде далі — побачимо. Хочу провести цей сезон якнайкраще, а там видно буде».

Переїзд за кордон для молодого футболіста — річ непроста, надто коли йдеться про рідне місто. «Для мене Лісабон — дім, тож залишати його було важко. Але я тут, щоб грати в Прем'єр-лізі, і робитиму для цього все. У «Борнмуті» мене прийняли дуже тепло, я вже звик до міста й хочу просто грати у футбол».

Різниця між чемпіонатом Португалії та АПЛ, за словами Сілви, передусім в інтенсивності. «Таке враження, ніби ми щотижня граємо в Лізі чемпіонів. Це найпривабливіше в Прем'єр-лізі. І це шанс показати свою якість. Думаю, я граю добре, але хочу, щоб команда перемагала. Поки що ми заслуговуємо на більше, але це треба доводити на полі».

Болюча тема для «Борнмута» цього сезону — пропущені голи наприкінці матчів. На «Етіхаді» команда вела 1:0 до 83-ї хвилини, але «Манчестер Сіті» вирвав перемогу. За тиждень «Борнмут» вів 1:0 до 90-ї — і пропустив від «Евертона» в компенсований час. На «Сент-Джеймс Парк» перевага 2:0 розтанула через гол «Ньюкасла» на 88-й. Якби голи після 80-ї хвилини не зараховували, «Борнмут» виграв би всі три стартові матчі.

«Це наша провина — ми припускалися помилок, — каже Сілва. — У футболі буває по-різному, але нас карають за кожну помилку. Частково це наша відповідальність, частково — невезіння. Треба це виправити, і тоді, думаю, ми будемо близько до верхівки таблиці. Це наша мета».

Попри 20 матчів за збірну Португалії, до останнього складу на поєдинки Ліги націй Сілва не потрапив. «Звісно, я хотів би поїхати, але мене не викликали. Це непросто, бо я намагаюся робити свою роботу тут. Знаю: якщо добре гратиму в «Борнмуті», буду ближче до збірної. Сподіваюся, наступного разу мене викличуть».

Головна тема останнього міжнародного вікна — відхід Кріштіану Роналду з табору збірної після того, як він так і не вийшов на поле проти Норвегії. 41-річного форварда критикували за «істерику», але Сілва, який грав із ним пліч-о-пліч, має інші спогади. «Коли я був у таборі разом із ним, усе було чудово. Я виріс, спостерігаючи за його грою в «Реалі», а потім цілий день тренуватися поруч із ним — це був чудовий досвід. Для мене він найкращий в історії, одна з найвпливовіших людей світу, а для Португалії — величезна постать. Я щасливий, що маю можливість грати й тренуватися з ним».

Дебют в АПЛ одразу кинув Сілву в бій — перший матч за «Борнмут» проти «Манчестер Сіті». Найскладнішим суперником він без вагань називає Ерлінга Голанна. «Я ніколи не грав проти нього раніше. Він дуже сильний, дуже швидкий і має нюх на голи. Це був хороший досвід — боротися з ним. Саме для цього я тут: грати проти найкращих форвардів світу». Норвежець у тому матчі так і не забив.

У «Борнмуті» поруч підростає ще один потенційний лідер — півзахисник Алекс Скотт, який яскраво стартував у сезоні, перш ніж отримати прикру травму в збірній Англії. «Він — справжній майстер, — каже Сілва. — Я вже знав, що це дуже хороший гравець. У «Бенфіці» я грав із такими хавбеками, як Жуан Невіш та Енцо Фернандес, і Скотт, думаю, на тому ж рівні. Він уміє атакувати й оборонятися, вигравати єдиноборства, віддавати асисти. Дуже конкурентний гравець, і для «Борнмута» це задоволення — мати його в складі».

Цього сезону «Борнмут» уперше в історії грає в єврокубках — і стартував з виїзної перемоги 2:1 над «Реал Сосьєдадом». «Ми почали дуже добре. Попереду ще сім матчів на етапі ліги, і ми хочемо пройти до вісімки найкращих, — розповідає Сілва. — Думаю, у нас є потенціал дійти до півфіналу чи навіть фіналу, але треба тримати ноги на землі й рухатися крок за кроком». Далі на «Борнмут» чекає «Штурм» із Граца.

Єврокубкового досвіду в 22-річного захисника вже чимало — 42 матчі за «Бенфіку». «Я намагаюся передати цей досвід партнерам. Мені 22, але я зіграв багато матчів: Ліга чемпіонів, один сезон у Лізі Європи. Тут ми граємо в Прем'єр-лізі, яка за рівнем схожа на Лігу чемпіонів, а посеред тижня — ще й у Лізі Європи. Але, думаю, ми справляємося».

«У «Бенфіці» я кілька матчів був капітаном. Рогер Шмідт зробив мене третім капітаном уже в другий мій рік у клубі, тож лідерство мені не в новинку. Я намагаюся перенести це в «Борнмут»: мені комфортно на полі, коли можу спокійно поговорити з партнерами. Думаю, роль капітана й лідера мені пасує».

На завершення інтерв'ю Сілва обрав найкращих із тих, із ким грав, за низкою параметрів. Найкращий перший дотик — Рафа Сілва з «Бенфіки»: «У нього є швидкість, у нього є все. Це один із найкращих гравців, з якими я виступав». Найкраща права нога — Кріштіану Роналду, найкраща ліва — Анхель Ді Марія, гра головою — Ніколас Отаменді, футбольний інтелект — Бруну Фернандеш, техніка — Жуан Невіш, а серед захисників — Рубен Діаш. Найскладнішим суперником Сілва називає Рафаела Леау, бо той дуже швидкий. А найгірший смак в одязі — у його друга Тіагу Говейї, який нині грає в Туреччині: «З величезним відривом».