Гарнер: відхід з Манчестер Юнайтед був для мене ідеальним кроком

Джеймс Гарнер не бачить сенсу щось прикрашати: перехід із Манчестер Юнайтед до Евертона був для нього правильним кроком. 25-річний півзахисник каже про це прямо, і його слова підкріплені справою — після впевненого старту сезону він повернувся до складу збірної Англії.

Логіка тут проста. В Юнайтед його шлях до основи був заблокований, в Евертоні ж з'явився шанс на ігровий час. Гарнер ним скористався — саме так зазвичай кар'єри й просуваються вперед.

В академії «червоних дияволів» він провів дев'ять років і ненадовго пробився до першої команди, але перспектива була очевидною. Оренди у Вотфорді та Ноттінгем Форест дали йому досвід, а 2022 року Евертон заплатив за нього 15 мільйонів фунтів. Відтоді Гарнер вибудував собі повноцінну роль у Прем'єр-лізі.

«Думаю, для мене це був ідеальний варіант», — зазначає він. З цим важко сперечатися. Півзахисник пояснив і те, чому перехід підійшов йому саме на тому етапі кар'єри.

«Я ніколи не боявся опинитися в менш зручних умовах. Я тричі вирушав в оренду: спершу до Вотфорда, потім двічі до Ноттінгем Форест. Тобто рано змінив обстановку — переїхав до Лондона, потім до Ноттінгема — і мене зовсім не лякали ні переїзди, ні зміна оточення, ні будь-що інше.

«Для мене йшлося лише про ігровий час, і Евертон на той момент був ідеальним вибором. Я не хотів просто згаснути на другому плані й сидіти на лаві запасних. Мені потрібна була команда, де я відчував би, що можу боротися за місце в складі. Саме це я й робив останні три-чотири роки».

Це важливо. Гравці можуть без кінця говорити про розвиток, але розвиток без матчів важить небагато. Гарнер пройшов усі вікові збірні Англії, у березні провів свої перші два матчі за національну команду, а тепер знову викликаний на поєдинки Ліги націй проти Іспанії, Чехії та Хорватії.

Ще в травні Томас Тухель натякав, що Гарнер близький до потрапляння до заявки з 26 гравців на чемпіонат світу. Нинішня форма в Евертоні повернула його в цю розмову в слушний момент.

На питання, чи шкодує він про відхід з «Олд Траффорд», відповідь була короткою.

«Ні, не шкодую. Я твердо вірю, що все відбувається не випадково. Коли я пішов, клуб підписав трьох-чотирьох півзахисників — гравців світового рівня.

«Якби я залишився, то не був би там, де є сьогодні. Тож я більш ніж задоволений, що пішов».

І це головне. Він обрав футбол, а не статус — і від цього тільки виграв.