Справа «Манчестер Сіті»: клуби готують компенсаційні позови, «Тоттенгем» може вимагати 50 млн фунтів

Тривала фінансова справа «Манчестер Сіті» наближається до найдорожчого етапу. Ідеться вже не лише про санкції, зняття очок чи штраф. Куди більша загроза може настати згодом — через компенсаційні позови клубів, футболістів і тренерів, які вважають, що втратили гроші через поведінку «містян».

Якщо чинний вердикт залишиться в силі, це перестане бути питанням регуляторів і стане комерційною проблемою. А такі позови здатні ширитися швидко: один клуб подає до суду, за ним — інший, далі про свої втрати згадують агенти, колишні гравці, а можливо, й тренери. У сумі все це швидко сягає дев'ятизначних чисел.

«Ліверпуль», «Манчестер Юнайтед», «Тоттенгем» і «Арсенал» уже зарезервували свою позицію. Це ключовий момент: вони не пішли у відкриту війну, але й не зачинили двері. Інші клуби теж розглядають такий варіант.

Найочевидніші претензії — від клубів, які недоотримали титули, путівки до Ліги чемпіонів або вищі місця в Прем'єр-лізі. Логіка проста: якщо порушення суттєво вплинуло на турнірну таблицю, то фінансові наслідки можна порахувати.

А це призові, виплати від УЄФА, дохід від матчів, спонсорські бонуси та ширші комерційні надходження, пов'язані з елітним турніром. Простіше кажучи, між участю в Лізі чемпіонів і Лізі Європи — величезна різниця. Як і між першим і другим місцем або четвертим і п'ятим.

Особливо цікавою може бути позиція «Тоттенгема». Два сезони поспіль без Ліги чемпіонів — це прямі й обчислювані втрати. Недоотримані єврокубкові доходи довести в суді простіше, ніж загальні міркування про статус чи динаміку. Якщо клуб доведе, що втратив десятки мільйонів через нечесну конкурентну перевагу суперника, юридична аргументація набуває ваги досить швидко. Йдеться, за оцінками, про суму близько 50 млн фунтів.

Свіжий прецедент уже є. «Бернлі» отримав 35 млн фунтів, стягнувши їх з «Евертона» за фінансове порушення, пов'язане із сезоном 2021/22. «Евертон» оскаржує рішення, але сигнал прозвучав чітко: аргумент про «втрачену можливість» працює, якщо цифри переконливі, а ланцюжок збитків зрозумілий.

Тут суми більші. Єврокубки стали головним двигуном фінансів елітних клубів. Пропустиш один сезон — боляче, пропустиш кілька — збитки накопичуються через слабші умови спонсорських угод, менший дохід від матчів і менший простір на трансферному ринку.

Далі історія ускладнюється. Клуби — це одне, а індивідуальні претензії гравців і тренерів — зовсім інше. Вони менш очевидні, але не неможливі.

Сучасні контракти переповнені бонусами: за вихід до Ліги чемпіонів, за титул, за підвищення зарплати за гру в Європі, за матчі, прив'язані до успіху. Тож якщо футболіст може довести, що недоотримав бонус через те, що його клуб не потрапив до Ліги чемпіонів у сезоні, на який вплинуло порушення «Сіті», фінансова втрата принаймні піддається обчисленню.

Грубий приклад. Гравець із річною зарплатою 4 млн фунтів має 25-відсоткову надбавку за Лігу чемпіонів — це 1 млн, якого він не бачить. Помножте це на весь склад, і суми стають серйозними дуже швидко. А якщо помножити ще й на кілька сезонів і кілька клубів, стає зрозуміло, чому юристи вже готуються.

Тренери та персонал можуть так само вивчити свої контракти. Бонуси за результат є на кожному рівні Прем'єр-ліги. Якщо місце в таблиці або вихід у Європу тягнули за собою додаткові виплати, питання принаймні варте того, щоб його поставити.

Усе це не означає, що кожен позов буде виграно. Зовсім ні. Частина провалиться через слабку доказову базу. Частина взагалі не дійде до суду, бо витрати на юристів перевищать можливий зиск. Але сама ймовірність таких справ достатньо реальна, щоб непокоїти клуби по всій лізі.

І це більша проблема для Прем'єр-ліги. Навіть ті, хто не має жодних симпатій до «Сіті», не тішаться. Переважає втома. Справа тягнеться так довго, що майже всі вже знесилилися, і багато хто боїться другої фази, яка може затягнутися ще довше.

Коли процес санкцій завершиться — або принаймні зупиниться на час апеляції, — почнуться компенсаційні справи. Одна за одною. Клуб за клубом. Сезон за сезоном. Позов за позовом. Саме так футбол опиняється в судах, а не на полі.

Юридична складність очевидна. Не всі звинувачення мають однакову вагу. Не кожне ймовірне порушення мало однакові спортивні наслідки. Довести прямий причинно-наслідковий зв'язок у футболі ніколи не просто: за однією турнірною таблицею стоять тисячі змінних — травми, суддівські рішення, невдалі трансфери, зміни тренерів. Позивач мусить пройти крізь усе це й показати конкретні фінансові втрати, пов'язані з конкретним порушенням.

Утім, деякі справи чистіші за інші. Не потрапити до Ліги чемпіонів через одне місце — простіше, ніж доводити, що виліт став наслідком ланцюжка подій за участю «Сіті» протягом цілого сезону. Клуби, які вилетіли, можуть спробувати, особливо з огляду на фінансовий тиск за межами елітного дивізіону, але такі справи виглядають заплутаніше.

Саме тому зростає побоювання щодо справ «наосліп». Варто одній мировій угоді з'явитися — і інші можуть спокуситися спробувати щастя. Не тому, що в усіх сильні позиції, а тому, що потенційний зиск величезний.

Усередині гри свята немає. Полегшення — можливо. Цікавість — безумовно. Задоволення — навряд. Керівники клубів-суперників, схоже, розуміють: якщо «Сіті» покарають, репутаційні збитки для ліги нікуди не зникнуть. Вони залишаться.

Дратує й темп усього процесу. Із цим згодні майже всі. Справа такого масштабу, що висить над лігою роками, шкодить і управлінню, і довірі, і бізнесу. Якщо апеляції та подальші позови розтягнуться ще на два-три роки, змагання й далі нестимуть цю тінь.

Ось де історія стоїть зараз. «Манчестер Сіті» все ще попереду формальна фаза санкцій. Сама по собі вона може бути суворою. Але більша фінансова загроза може прийти ззовні — через цивільні позови клубів і окремих людей, які вважають, що їх позбавили грошей, статусу й можливостей.

І якщо достатньо з них вирішить, що ризик виправданий, одна велика справа перетвориться на десятки. Тоді рахунок для «Манчестер Сіті» може виявитися не просто важким, а величезним.