Тімо Вернер: хотів вийти з футбольної бульбашки й почати нове життя в Каліфорнії

Тімо Вернер став одним із найгучніших новачків MLS цього сезону. Колишній нападник збірної Німеччини приєднався до «Сан-Хосе Ертквейкс» на правах вільного агента з «РБ Лейпциг» перед стартом сезону MLS 2026. У 30 років у його активі вже є перемоги в Лізі чемпіонів із «Челсі» та в Лізі Європи з «Тоттенгемом». Після кількох важких років у Лондоні та Лейпцигу він свідомо залишив Європу.

«Я просто хотів чогось іншого. Якщо добре подумати, усе зводилося до постійних переїздів між Лондоном і Лейпцигом. Я міг підписати контракт в іншому клубі в Англії; були варіанти й у Німеччині, у Бундеслізі. Обидві ліги цікаві, але настав час для чогось нового. Хоч мені лише 30, я відчув, що час відкрити нову сторінку в житті».

Про вибір Сан-Хосе форвард сказав так: «З 12–13 років ти повністю всередині футбольної бульбашки. Поки інші набираються життєвого досвіду, можливо, їдуть на рік за кордон, ми застрягли в цьому бізнесі, і я просто хотів приїхати сюди й жити в Америці. Сан-Хосе, можливо, не найочевидніший варіант. Але це Каліфорнія, Сан-Франциско недалеко, усе разом було дуже привабливим».

Форварда запитували й про інші пропозиції. «Ситуація була така, що контракт із “Лейпцигом” лишався ще трохи більш як на пів року. Звернення, звісно, були, але вони не були достатньо конкретними, щоб я сказав: ось це те, за чим хочу піти. Зрештою, коли вирішуєш розглядати пропозицію, хочеш бути відданим цій справі. Тепер я обрав “Сан-Хосе”; були пропозиції від інших клубів, але я вже вирішив, що хочу переїхати до Америки».

Для Вернера важливим було й те, що MLS змінюється. «Це вже не так, ніби сюди їдуть гравці після піку кар’єри. Подивіться на Роберта Левандовського чи Антуана Грізманна: минулого сезону вони були ключовими гравцями “Барселони” та “Атлетіко”. Обидва могли лишитися в Європі й грати в топ-лізі, але вирішили приїхати сюди, бо ліга стає конкурентнішою. Саме це мене й мотивувало і змусило відкинути інші пропозиції».

Америка стала для нього перезавантаженням. Воно знадобилося після того, як повернення з «Челсі» до «РБ Лейпциг» завершилося певним розчаруванням. У сезоні 2022/23 Вернер забив дев’ять голів і віддав чотири асисти в 27 матчах Бундесліги. У Кубку Німеччини він забив п’ять голів у п’яти іграх і допоміг «Лейпцигу» здобути трофей. Водночас його дещо затінив Крістофер Нкунку, який тоді стрімко виходив на перший план. Наступний сезон Вернер почав у Лейпцигу, а згодом вирушив в оренду до «Тоттенгема».

«Ситуація була така, що я вже не був головним бомбардиром. Це відрізнялося від першого періоду, коли гру будували навколо мене. Усе йшло досить добре, доки не трапилася травма перед чемпіонатом світу, через яку я ще й пропустив турнір». Вернер отримав розрив синдесмозу й повернувся на поле лише після чемпіонату світу в Катарі. «Це була моя перша серйозна операція. Вона спричинила паузу в кар’єрі. Потім у повсякденні та у футболі сталися ще кілька речей, через які я відчув, що мене не цінують. Але це частина кар’єри: є моменти, коли все йде добре, і часи, коли ні».

Тут він на мить замовк, намагаючись пояснити, що пішло не так у другому сезоні після повернення з Лондона. «Буває, що погляди змінюються з обох боків. Навіть якщо згадати, що я грав у кожному матчі й допоміг виграти кубок. Але це також відкрило двері для переходу в “Тоттенгем”. Це був неймовірний досвід — грати за такий великий клуб. Озираючись назад, я зіграв за “Челсі” і “Тоттенгем”, два неймовірні лондонські клуби, і виграв із ними трофеї. Чи могло в “Лейпцигу” скластися інакше? Звісно, але я не сумую за цим».

У «Тоттенгемі» певний час здавалося, що форма повертається: Вернер регулярно грав, забив два голи й віддав чотири асисти в 13 матчах Прем’єр-ліги. У сезоні 2024/25 знову наздогнали травми, а голів не було взагалі. У середині сезону його виключили із заявки на Лігу Європи після п’яти матчів групового етапу.

«Там загалом нічого не складалося. Додатковою проблемою було те, що я був орендованим гравцем, а це завжди трохи ускладнює життя футболісту. Вони просто хотіли піти в іншому напрямку. Витрачати більше грошей, брати молодших — мені довелося прийняти це рішення. Це стратегічні рішення, які клуб мусить ухвалювати. Перший рік був для мене цікавим, я приносив користь. На той період дивлюся позитивно. Зрештою, якщо подивитися на цей бізнес, гравці, які переходили за 80, 90 чи навіть 100 мільйонів євро, сьогодні можуть опинитися в оренді або грати другорядну роль. Бізнес змінюється так швидко, що не можна дивитися лише на один рік — треба бачити всю картину. Для мене вся картина в тому, що я мав хорошу кар’єру і тепер граю за “Сан-Хосе Ертквейкс” у MLS. Що буде далі — побачимо».

Загалом у розмові Вернер справляє враження людини, задоволеної пройденим шляхом. «Відтоді як я пробився у 20 років, мене як людину сприймали критично — незалежно від того, чи грав я за “Челсі”, чи за “Лейпциг”, незалежно від того, скільки голів забивав; здавалося, публіка міряла мене іншою міркою. Правда в тому, що моя кар’єра була американськими гірками. Іноді я забивав, іноді мазав, іноді грав за збірну, а іноді ні. Але я також виграв Лігу чемпіонів із “Челсі”. Коли озираюся на те, що вдалося пізнати в кар’єрі, я цілком задоволений тим, як усе склалося».

Це не означає, що історія вже написана. «Сан-Хосе» — амбітний клуб MLS. Команда з Північної Каліфорнії під керівництвом Брюса Арени цього сезону хоче не лише повернутися до плейоф, а й зіграти там помітну роль. Для Вернера старт теж склався вдало. Попри періодичні проблеми з травмами, на його рахунку шість голів і п’ять асистів у 15 матчах в усіх турнірах.

«Цифри хороші. Але я також думаю, що вони могли б бути значно кращими, якби вдавалося грати трохи регулярніше. Щоразу цього сезону, коли починав грати добре, траплялася невелика травма. Хороший приклад — квітень. Мене обрали гравцем місяця в MLS, а потім я отримав невелику м’язову травму». Через неї він пропустив п’ять матчів. «Ми ще й вигравали ігри. Це ніколи не щось велике, а дрібниці, які просто збивають ритм».

Загалом Вернеру подобається грати в MLS. «Справді відчувається, що ліга виросла в якості. Технічно рівень, можливо, не такий високий, як у Бундеслізі чи Прем’єр-лізі. Але я помітив, що північно- та південноамериканці набагато фізичніші, ніж я звик у Європі. Атлетично вони, мабуть, на рівні клубів Бундесліги, якщо не трохи попереду. Топові команди, ймовірно, могли б грати в Бундеслізі; де саме вони б фінішували — сказати важко, але сумніваюся, що їх щотижня розгромлювали б 4:0 чи 5:0».

Окремо Вернер окреслив завдання клубу на фініші сезону. За останні десять років «Ертквейкс» виходили до плейоф лише двічі й за цей час не виграли жодного матчу на цій стадії. Цього сезону команда близька до потрапляння: чотири гри поспіль без поразок і лише п’ять очок відставання від лідера, «Ванкувер Вайткепс». Вернер, який зараз поза грою через травму, вірить, що на фініші зможе допомогти.

«Для клубу було б дуже важливо повернутися до плейоф. А тоді було б чудово дійти до другого раунду. Коли вже туди потрапляєш, трохи лотерея. Тоді просто потрібен вдалий день, щоб пройти далеко».

Контракт форварда діє до 2028 року. Чи думає він про повернення до Європи? «Я точно повернуся до Європи, — засміявся він. — Але чи зроблю це як гравець — побачимо. Усе залежить від можливості та моєї форми. Зараз я просто насолоджуюся тим, що я тут. Мені подобається. Що буде в майбутньому — побачимо».