Ковентрі Білдінг Сосаєті Арена

Арену в Ковентрі звели на місці газового заводу у Фоулсгіллі, аби замінити «Гайфілд Роуд», де «Ковентрі Сіті» провів сто шість років. Рішення про переїзд ухвалив 1997 року тодішній голова клубу Браян Річардсон: новий стадіон мав стати місткішим і зручнішим для під'їзду. Спочатку йшлося про сучасну арену на сорок п'ять тисяч місць із розсувним дахом і висувним полем, але після вильоту з Прем'єр-ліги в травні 2001-го, відмови підрядників і провалу заявки Англії на чемпіонат світу 2006 року задум довелося урізати. До літа 2002-го залишився проєкт на тридцять дві з половиною тисячі місць, а споруду здали з чотирирічним запізненням і значно скромнішою, ніж обіцяли.

Першу назву — «Ріко Арена» — стадіон отримав після угоди з виробником техніки «Ріко»: раніше титульним партнером мав стати «Ягуар», однак компанія була змушена відмовитися від домовленості після закриття заводу на Браунс-Лейн. Перший офіційний матч відбувся 20 серпня 2005 року: «Ковентрі Сіті» з рахунком 3:0 обіграв «Квінз Парк Рейнджерс» перед 23 012 глядачами — місткість зменшили з міркувань безпеки, — а перший гол забив Клаус Бек Йоргенсен. Урочисте відкриття провели лише 24 лютого 2007-го Келлі Голмс і міністр спорту Річард Кеборн, хоча арена вже прийняла аншлаговий матч молодіжної збірної Англії проти Німеччини й цілий сезон ігор «Ковентрі Сіті». Повного аншлагу на матчі господаря стадіон так і не бачив, зате 2025 року проти «Мідлсбро» зібралося 31 452 глядачі — клубний рекорд на цій арені; біля входу стоїть бронзовий пам'ятник Джиммі Гіллу, який вивів клуб до еліти й якого вболівальники увічнили 28 липня 2011 року.

Спочатку ареною володіла компанія Arena Coventry Limited, яку спільно тримали міська рада Ковентрі та благодійний фонд Алана Едварда Гіггза, а футбольний клуб був лише орендарем. Суперечка про оренду й доступ до матчевої каси змусила «Ковентрі Сіті» 2013-го грати вдома в Нортгемптоні понад рік, а невдовзі після повернення у вересні 2014-го обидва співвласники продали частки регбійному «Воспс», який перебрався сюди з «Адамс Парк». Перед сезоном 2019/20 спалахнув новий конфлікт, тож клуб знову залишив арену й два сезони грав на «Сент-Ендрюс» у Бірмінгемі; у березні 2021-го з «Воспс» узгодили десятирічне повернення, але після банкрутства регбійного клубу угода втратила чинність, коли власником став Frasers Group Майка Ешлі. 23 серпня 2025 року «Ковентрі Сіті» оголосив, що викупив арену й став господарем власного дому рівно через двадцять років після першого офіційного матчу тут.

Від літа 2021-го арена носить ім'я «Ковентрі Білдінг Сосаєті Арена» за десятирічною угодою з другим за величиною будівельним товариством Великої Британії й вміщує 32 609 глядачів — це домівка клубу Прем'єр-ліги «Ковентрі Сіті». Східна трибуна відома «кутком співаків»: після викупу з крісел виклали напис «Скай Блюз», а перед сезоном 2024/25 угорі з'явилися безпечні стоячі місця. Західна трибуна — єдина дворівнева, з готельними номерами з видом на поле; північну після бойкотів на час закривали, а південну віддають гостям. Під тимчасовою назвою «Стадіон міста Ковентрі» арена прийняла дванадцять матчів олімпійського футболу 2012 року й фінал жіночого Кубка Англії 2011-го, у якому «Арсенал» обіграв «Бристоль Академі»; вона стала першою британською ареною, де в барах і крамницях не беруть готівки, хоча клуб і далі планує звести власний стадіон біля Університету Ворика на південній околиці міста.