Івуд Парк

Івуд Парк у Блекберні, що в англійському Ланкаширі, від 1890 року є домівкою «Блекберн Роверз» — клубу-засновника Футбольної ліги й Прем'єр-ліги. Футбол на цьому місці грали щонайменше з 1881-го, коли майданчик звався Івуд-Бридж і був, либонь, звичайним полем: перший матч клуб провів тут 9 квітня проти «Шеффілд Венсдей». Стадіон офіційно відкрили в квітні 1882 року; у 1880-х на ньому влаштовували не лише футбол, а й легку атлетику та перегони хортів. Клуб повернувся 1890-го, уклавши десятирічну оренду за шістдесят фунтів на рік, 1893-го викупив землю за дві з половиною тисячі фунтів — і майже одразу пережив лихо: частина трибуни обвалилася під вагою двадцятитисячного натовпу на грі з «Евертоном».

На початку століття арену почали розбудовувати всерйоз: 1903-го над «Дарвен Енд» звели дах, а наступного року за проєктом архітектора Арчибальда Літча постала трибуна на Наттолл-стріт, яка вперше прийняла глядачів на Новий рік 1907-го — у матчі з «Престон Норт Енд». 1913-го двоярусна «Ріверсайд» підняла місткість до 70 886 місць, із них сім тисяч сидячих; того ж року суфражистки намагалися спалити головну трибуну, але замах зірвали. Рекорд відвідуваності встановили 2 березня 1929-го, коли на кубковий матч із «Болтон Вондерерз» прийшли 61 783 глядачі. Прожектори запалили 1958-го на товариській зустрічі з бременським «Вердером», а бетонний консольний дах над терасою «Блекберн Енд» з'явився 1960-го — його звели коштом шляху команди до фіналу Кубка Англії.

Сучасне обличчя стадіону подарував промисловець Джек Вокер: продавши сталеливарну фірму за 330 мільйонів фунтів, він до кінця сезону 1990–91 став повним власником клубу і заходився перетворювати Івуд Парк на один із найсучасніших англійських стадіонів. До лютого 1994-го відкрили нові двоярусні трибуни з обох кінців поля: під забудову пішли рядні будинки на Наттолл-стріт і Фернгерст-Мілл. У серпні на місці старої трибуни на Наттолл-стріт постала найбільша, імені Вокера, на одинадцять тисяч місць, а офіційне відкриття «нового» Івуд Парку в листопаді 1995-го клуб відзначив перемогою над «Ноттінгем Форест» із рахунком 7:0. Нині це суцільно сидяча арена на 31 367 глядачів із чотирма секціями: трибуною Браяна Дугласа «Дарвен Енд», трибуною Ронні Клейтона «Блекберн Енд», «Ріверсайд» і трибуною Джека Вокера.

«Блекберн Енд» стоїть з боку міста, «Дарвен Енд» — з боку містечка Дарвен за південною межею Блекберна; першу 13 серпня 2011 року назвали на честь багаторічного гравця Ронні Клейтона, другу 1 листопада 2012-го — на честь Браяна Дугласа, народженого за чотириста ярдів звідси. Позаду трибуни Клейтона розбито меморіальний сад і встановлено пам'ятник Вокеру «Найбільший уболівальник Роверз», а на єдиній одноярусній «Ріверсайд» сидіннями викладено клубне прізвисько. Ця трибуна — найстаріша частина сучасної арени: її попередниця не пройшла перевірку безпеки 1985 року після пожежі на стадіоні «Бредфорд Сіті», 1988-го її замінили, а плани надбудови, що підняли б місткість приблизно до сорока тисяч, від початку двохтисячних так і лишилися на папері. Окрім клубних матчів, тут ще 1891-го Англія грала зі Шотландією, проходили півфінали Кубка Англії, два групові матчі Англії та фінал жіночого Євро-2005, а 2014-го офіційний траст уболівальників зареєстрував стадіон як об'єкт громадської цінності.