Портмен Роуд

«Іпсвіч Таун» грає на «Портмен Роуд» від 1884 року, коли перебрався сюди з парку Брумгілл і відтоді не змінював домівки. Ще раніше тут господарював крикетний клуб Східного Саффолка: від 1855-го він проводив матчі на цьому полі й звів павільйон — першу капітальну споруду на арені. Футбольна команда довго лишалася аматорською і стала професійною лише 1936-го, тож капітальне будівництво зачекало: 1890 року «Іпсвіч» одним із перших клубів поставив сітки на ворота, а першу постійну трибуну — дерев’яну, з пестливою назвою «Чікен Ран» — звели 1906-го з боку вулиці Портмен-роуд. У 1914-му британська армія реквізувала стадіон під навчальний табір на час Першої світової війни; клуб повернув контроль лише за два роки після її закінчення і мусив відновлювати поле, пошкоджене важкою технікою.

Тоді крикетарі змушені були піти, і на північному краї поля насипали першу терасу, а наступного року таку саму звели на півдні, біля тютюнової фабрики братів Черчман. 27 серпня 1938-го «Портмен Роуд» прийняв перший матч «Іпсвіча» у Футбольній лізі: господарі обіграли «Саутенд Юнайтед» 4:2 перед понад 19 тисячами глядачів. У 1950-х асоціація вболівальників профінансувала бетонні тераси, нову Західну трибуну 1957 року й встановлення прожекторів, які в лютому 1960-го ввімкнула президент клубу леді Бланш Кобболд перед товариською грою з «Арсеналом». Рекорд відвідуваності — 38 010 — зафіксували 8 березня 1975-го в шостому раунді Кубка Англії проти «Лідс Юнайтед»; двоярусну консольну трибуну Портмен уздовж східного боку збудували ще 1971 року.

На початку 1990-х, після рекомендацій звіту Тейлора, усі чотири трибуни переобладнали на суто сидячі. Вихід до Прем’єр-ліги 2000 року дав поштовх до перебудови Північної та Південної трибун приблизно за 22 мільйони фунтів: місткість зросла з 22 600 до понад 30 тисяч, і «Портмен Роуд» став найбільшим футбольним стадіоном Східної Англії. Північну трибуну 2009-го назвали на честь сера Боббі Робсона, південну в березні 2012-го — на честь сера Альфа Ремзі, який 1962 року привів клуб до чемпіонства в старому Першому дивізіоні; біля арени стоять пам’ятники обом тренерам і Кевіну Бітті, якого часто вважають найкращим гравцем в історії «Іпсвіча». 20 серпня 2003-го стадіон єдиний раз прийняв матч національної збірної Англії: англійці обіграли Хорватію 3:1 при 28 700 глядачах, а в єврокубках «Іпсвіч» 40 років не програвав удома — 31 матч від перемоги над мальтійською «Флоріаною» 10:0 у 1962-му, поки в грудні 2007-го цей рекорд не перевершив «АЗ Алкмар».

Після зміни власника 2021 року клуб вклав кошти в оновлення давно занедбаної арени: нові лавки запасних, підігрів поля й гібридний газон, установлений влітку 2023-го, трохи зменшили місткість до 29 673. Повернення до Прем’єр-ліги 2024-го знову вимагало великих інвестицій — понад сто проєктів, від зон для преси й камер до збільшення квоти для гостей, — і місткість зросла до нинішніх 30 056. Поле оточують чотири криті багатоярусні трибуни — сера Боббі Робсона, Кобболд, сера Альфа Ремзі та Західна; на трибуні Кобболд, колись Портмен, розміщують гостей, а тунель гравців виходить на кут між південною та західною. У травні 2026-го «Іпсвіч Таун» подав плани розширити Західну трибуну, оновити фан-зону, автоматизувати турнікети й збільшити паркінг; землю за трибуною сера Альфа Ремзі клуб уже придбав, але призначення ділянки ще не підтверджено.