Сент-Джеймс Парк

Сент-Джеймс Парк у Ньюкасл-апон-Тайні виріс на похилому пасовищі біля георгіанської тераси Лізес і історичного Таун-Мур, що належав вільним громадянам міста: рада як орендодавець і сусіди десятиліттями ставали на заваді розширенню. Південну трибуну прозвали Гелоугейтом через міські шибениці, які востаннє застосовували 1844 року поруч із полем. Футбол тут грають від 1880-го, коли майданчик зайняли «Ньюкасл Рейнджерс»; згодом землю перебрав «Ньюкасл Вест Енд», а 1892-го, після його ліквідації, оренду отримав суперник «Ньюкасл Іст Енд» і того ж року став «Ньюкасл Юнайтед». Першу гру на цьому полі нові господарі провели 3 вересня 1892-го — і відтоді клуб звідси не переїжджав.

До 1904 року команда виходила в червоно-білому, і лише потім чорно-білі кольори стали обличчям арени. 1899-го оновлений Гелоугейт і нові трибуни дали першу офіційну місткість — 30 000 стоячих місць, а 1905-го її подвоїли до 60 000: з’явилася головна трибуна на Баррак-роуд, нинішня трибуна Мілберна, і навіть плавальний басейн. У 1920-х архітектор Арчібальд Літч креслив двоярусну трибуну, але після суперечок щодо планування обмежилися невеликим дахом з боку тераси Лізес; прожектори змонтували в 1950-х, і перший матч при штучному світлі відбувся 25 лютого 1953-го проти «Селтіка». Рекорд відвідуваності досі тримає зустріч із «Челсі» 1930 року — тоді на терасах стояли 68 386 глядачів.

Брак розвитку коштував клубу права прийняти групу чемпіонату світу 1966 року, а наприкінці шістдесятих розглядали переїзд до Госфорта чи спільну арену з «Сандерлендом» — від цих задумів відмовилися 1971-го після посередництва міністра спорту Деніса Гавелла. Східну трибуну почали зводити 1972-го, трибуну Лізес знесли 1978-го, але нову не побудували через виліт і брак грошей; після пожежі на стадіоні «Бредфорд Сіті» 1985-го західну розібрали, а 1987-го відкрили трибуну Мілберна на честь Джекі Мілберна. За сера Джона Голла 1993-го Лізес відновили як його іменну трибуну до дебюту в Прем’єр-лізі, перебудували Гелоугейт, і до 1995-го місткість сягнула 36 610; план нової арени на 55 000 місць за 65 мільйонів фунтів у Лізес-парку спинила петиція з 36 000 підписами. Тоді клуб надбудував другий ярус над Мілберном і Лізес: у липні 2000-го за 42 мільйони фунтів місткість зросла приблизно до 52 143, а 64,5-метровий консольний дах став найбільшим у Європі — тож нині арена виглядає навскіс, із високим західно-північним крилом і нижчим Гелоугейтом.

Арену коротко звуть SJP або просто Сент-Джеймс, а за пам’яттю місця — ще й Гелоугейт: саме південна трибуна лишається осередком найголоснішої підтримки, головна західна носить ім’я Джекі Мілберна, а найменшу Східну після смерті сера Боббі Робсона хотіли назвати на його честь, але офіційно цього не зробили. 2005-го під верхнім ярусом Гелоугейта відкрили бар «Ширерз» на честь Алана Ширера, а також магазин, музей і касу. Нині тут 52 719 сидячих місць — дев’ятий за розміром футбольний стадіон Англії; 2011-го за Майка Ешлі арену тимчасово перейменували на Sports Direct Arena, бо історична назва, за словами клубу, не була «комерційно привабливою», і вже 2012-го спонсор Wonga повернув Сент-Джеймс Парк. Задум 2007 року вартістю 300 мільйонів фунтів — підняти Гелоугейт і довести місткість до 60 000 — після приходу Ешлі відклали, натомість арена вже приймала три матчі Євро-1996, футбол Олімпіади-2012 і регбійний Magic Weekend, а попереду — ігри чемпіонату Європи 2028 року.