Діпдейл

«Діпдейл» — один із найстаріших стадіонів світу, на якому безперервно грають у футбол: спортивний клуб «Норт-Енд» орендував землі ферми Діпдейл 21 січня 1875 року, спершу для крикету й регбі, а перший футбольний матч тут відбувся 5 жовтня 1878-го. Клуб «Престон Норт-Енд» вважає свою арену найстарішою у світі, хоча цю першість оскаржують. 1890 року тут навіть провели професійний бейсбольний матч. Наприкінці XIX століття з’явилися перші насипні тераси, а на зламі століть ігри вже регулярно збирали понад десять тисяч глядачів.

1921 року збудували Спіон Коп, у 1928-му — трибуну Таун-Енд, яку за п’ять років знищила пожежа й довелося відбудовувати, а 1934-го — невеликий двоярусний павільйон із роздягальнями. Рекорд ліги для «Престона» — 42 684 глядачі — встановили 23 квітня 1938 року на матчі Першого дивізіону з «Арсеналом». На «Діпдейлі» грала й легендарна жіноча команда «Дік, Керр Ледіз», що збирала десятки тисяч уболівальників, а 1913 року суфражистки в межах кампанії підпалів і вибухів намагалися знищити стадіон. 1986-го клуб постелив штучне поле, щоб здавати його в оренду й менше переносити матчі, проте фанатам воно не подобалося, і 1994-го його прибрали — на той час це був останній пластиковий газон в англійській лізі.

Перебудову, натхненну стадіоном «Луїджі Ферраріс» у Генуї, почали 1995 року: на місці західної трибуни за 4,4 мільйона фунтів звели трибуну сера Тома Фінні. Далі з’явилися Коп імені Білла Шенклі (1998) і Таун-Енд імені воротаря Алана Келлі (2001), а до сезону 2008/09 — павільйон «Непереможних» на честь команди 1888/89, яка першою стала чемпіоном Англії, першою зробила золотий дубль і єдиною пройшла сезон у лізі та Кубку без жодної поразки. Нині повністю сидячий «Діпдейл» вміщує 23 404 глядачі, а гості сидять на Копі Шенклі — зазвичай близько трьох тисяч, а за великого виїзду до шести.

Біля трибуни Фінні стоїть статуя самого гравця роботи уродженця Престона Пітера Годжкінсона, відкрита в липні 2004-го до 80-річчя легенди: її створили за знаменитим фото 1956 року, де Фінні веде м’яч крізь калюжу на «Стемфорд Брідж». З 2001 по 2010 рік на Копі Шенклі містився Національний футбольний музей із м’ячем фіналу чемпіонату світу 1966-го та кепкою з першого в історії міжнародного матчу; він приймав близько ста тисяч відвідувачів на рік, доки не переїхав до Манчестера. 2005 року «Діпдейл» прийняв три матчі групового етапу й півфінал жіночого чемпіонату Європи, а 2011-го — гру молодіжної збірної Англії з Ісландією.