Гіллсборо

Гіллсборо відкрили 1899 року в Оулертоні, тоді ще малозаселеному районі на північний захід від Шеффілда, і відтоді це домашня арена «Шеффілд Венсдей». Клуб мусив покинути Олів-Гроув через розширення залізниці, тож Джеймс Вілліс Діксон із Гіллсборо-хаус запропонував луг на десять акрів, який викупили за п’ять тисяч фунтів, вирівняли й доповнили перевезеною старою трибуною. Перший матч відбувся 2 вересня 1899-го проти «Честерфілда»: гру розпочав лорд-мер Шеффілда Вільям Клегг, колишній гравець господарів, а «Венсдей» відігрався й переміг 5:1. До 1914-го арену звали стадіоном «Оулертон», а тоді перейменували на Гіллсборо — на честь новоствореного парламентського округу, якраз коли почалася хвиля перебудов.

На новому полі клубові таланило: за перші вісім років «Венсдей» уперше став чемпіоном — у сезонах 1902–03 і 1903–04 — і 1907-го взяв другий Кубок Англії. Південну трибуну за проєктом Арчібальда Літча відкрили 1913 року; вона лишається найстарішою на стадіоні, а годинник на ній — той самий, що колись стояв на Олів-Гроув. 17 лютого 1934-го на матчі п’ятого раунду Кубка проти «Манчестер Сіті» зібралося 72 841 глядач — досі неперевершений рекорд. Північну трибуну 1961-го звели з консольним дахом на всю довжину поля — це була лише друга така конструкція в країні — і вболівальники прозвали її «консоллю»; східний край займає Спіон Коп, або просто Коп, — найгучніша трибуна на природному пагорбі, названа на честь битви англо-бурської війни й накрита дахом 1986-го, коли вболівальники зібрали частину коштів.

15 квітня 1989 року Гіллсборо став місцем найтяжчої трагедії в історії англійського спорту: у півфіналі Кубка Англії «Ліверпуль» — «Ноттінгем Форест» у тисняві на трибуні Леппінгс-Лейн загинули 97 уболівальників «Ліверпуля». Доповідь Тейлора змусила клуби двох найвищих дивізіонів Англії зробити стадіони повністю сидячими й прибрати огорожі навколо поля; на Гіллсборо тераси за чотири роки замінили кріслами, а паркан — низькими бар’єрами, щоб у надзвичайній ситуації можна було вийти на газон. Біля головного входу на Парксайд-роуд 15 квітня 1999-го, у десяту річницю, відкрили пам’ятник загиблим. Арена приймала матчі чемпіонату світу 1966-го, зокрема чвертьфінал, у якому Західна Німеччина обіграла Уругвай 4:0, і кілька ігор Євро-1996, під які Південну трибуну ґрунтовно перебудували й додали верхній ярус.

Нині місткість тимчасово становить 34 845 місць, а 29 липня 2025-го міська рада Шеффілда заборонила пускати глядачів на Північну трибуну. Плани розширити арену до 44 825 місць під матчі чемпіонату світу рада затвердила, проте будівництво так і не почалося — зокрема після того, як Англія не отримала право провести чемпіонат світу 2018 року. Поле 2015 року перевели на систему Desso GrassMaster, 2025-го її повністю замінили на HERO Hybrid Grass, а перед сезоном 2015–16 з’явився сучасний великий екран; рекорд після переходу на крісла — 39 640 глядачів 2 лютого 2000-го проти «Манчестер Юнайтед». 25 червня 2007-го річка Дон розлилася й затопила весь стадіон, ремонт тривав місяці й коштував мільйони фунтів, а рівно за рік під Південною трибуною відкрили пам’ятник тій повені.