Сент-Меріс

«Сент-Меріс» — домівка «Саутгемптона» з 2001 року і найбільший футбольний стадіон Південно-Східної Англії. Після доповіді Тейлора клуб спершу перебудував старий «Делл» під повністю сидячий, але той вміщував лише трохи понад 15 тисяч глядачів. Довга спроба звести арену на 25 тисяч місць у Стоунемі на околиці міста провалилася, і тоді міська рада запропонувала занедбану ділянку газового заводу в самому центрі, приблизно за півтори милі від «Делла».

Переїзд назвали поверненням додому: клуб заснували парафіяни сусідньої церкви Святої Марії як команду молодіжної асоціації цієї церкви, і спершу він звався «Саутгемптон Сент-Меріс». Будівництво тривало з грудня 1999-го до кінця липня 2001 року й разом із дорожньою інфраструктурою коштувало 32 мільйони фунтів. Перший матч 1 серпня 2001-го «святі» програли «Еспаньйолу» 3:4. Спершу арена звалася «Френдз Провідент Сент-Меріс Стедіум» — суто спонсорську назву клуб відкинув під тиском фанатів, а 2006 року, коли новий спонсор не викупив права, лишилося просто «Сент-Меріс».

Стадіон — суцільна чаша з однаково високими трибунами, названими на честь районів, куди вони дивляться: головна Ітчен — на річку Ітчен, навпроти — Кінгсленд, за воротами — Чепел і Нортем. Прозорі панелі в даху й на тильних стінах пропускають світло до газону. У головній трибуні — 42 ложі, роздягальні та зали гостинності, названі на честь легенд клубу Террі Пейна, Міка Ченнона, Боббі Стоукса й Мета Ле Тісьє, а найгучніші вболівальники сидять на Нортемі, де у квітні 2024-го частково облаштували безпечні місця для стоячих.

Рекорд відвідуваності — 32 363 глядачі — встановили 28 квітня 2012 року на матчі Чемпіоншипу з «Ковентрі Сіті», а місткість нині — 32 384 місця; добудувавши три трибуни, арену можна розширити приблизно до 50 тисяч. Збірна Англії зіграла тут двічі — 2:2 з Македонією 2002-го та 5:3 з Косовом 2019-го, — а 2016 року в Лізі Європи «Саутгемптон» обіграв на рідному полі «Інтер» 2:1. Статую багаторічного лідера клубу Теда Бейтса 2007 року розкритикували за непропорційність і прибрали менш ніж за тиждень, а нову роботу Шона Геджеса-Квінна відкрили 22 березня 2008-го.