Тоттенгем Готспур Стедіум

Шлях «Тоттенгема» до нинішньої арени почався 1882 року, коли новостворений клуб грав на громадській землі Тоттенгемських боліт. Коли глядачів побільшало, команда 1888-го орендувала обгороджене поле на фермі Асплінз біля залізниці в Нортамберленд-парку, а вже 1899-го перебралася на ділянку пивоварні «Черрінгтонс» за пабом «Вайт Гарт» — так виник Вайт Гарт Лейн. Від 1909 року протягом двох з половиною десятиліть тут зводили новий стадіон із трибунами роботи Арчибальда Літча: до 1934-го місткість сягнула майже вісімдесяти тисяч, а на східній трибуні уболівальники облюбували довгу терасу «Шелф». Згодом стоячі місця замінили сидіннями, після звіту Тейлора 1989 року арену зробили повністю сидячою, і до 1998-го вона вміщала лише близько тридцяти шести тисяч — менше, ніж у суперників, тож клуб почав шукати спосіб збільшити стадіон.

Ідею перебудувати власну ділянку оголосили 2007 року, а наступного року представили Нортамберлендський проєкт забудови — серцевину двадцятирічного оновлення району. Плани кілька разів змінювали, і остаточно лишитися в Північному Тоттенгемі клуб вирішив у січні 2012-го, програвши боротьбу за Олімпійський стадіон «Вест Гему»; саме будівництво арени, яке гальмували суперечки й затримки, почалося аж 2015-го. Проєкт розробило бюро «Попьюлес» на чолі з Крістофером Лі, а роботи вели двома чергами, щоб Вайт Гарт Лейн ще міг прийняти сезон 2016–17. Розбір старої арени почали наступного дня після останнього домашнього матчу того сезону, і на початку серпня 2017-го від неї не лишилося видимих слідів; подрібнений бетон фундаменту попередника змішали з новим і вилили з нього підлогу глядацького проходу, а цеглу східної трибуни використали для бару «Шелф».

«Тоттенгем Готспур Стедіум» відкрили 3 квітня 2019 року церемонією перед першим матчем Прем’єр-ліги проти «Крістал Пелес»: господарі перемогли 2:0, а перший офіційний гол забив Сон Хинмін. Назву вважали тимчасовою — права планували продати спонсору, — але стадіон так і не перейменували, тож уболівальники й дехто в пресі досі називають його Новим Вайт Гарт Лейном. Асиметрична чаша на 62 850 місць є третьою за місткістю футбольною ареною Англії й найбільшим клубним стадіоном Лондона; її серцем стала одноярусна Південна трибуна на 17 500 глядачів — найбільша такого типу в країні, задумана за зразком «Жовтої стіни» дортмундського Вестфаленштадіону. Тут уперше у світі футбольне поле розділяється на три секції й заїжджає під трибуну, відкриваючи штучний газон для матчів НФЛ, концертів та інших подій.

Нині арена працює цілий рік: окрім матчів «Тоттенгема», вона приймає ігри жіночої команди — зокрема перше північнолондонське дербі в Суперлізі проти «Арсенала» 17 листопада 2019-го — і є першим і єдиним за межами Північної Америки стадіоном, спроєктованим спеціально під матчі НФЛ. Перший матч НФЛ зіграли 6 жовтня 2019 року: «Окленд Рейдерс» обіграли «Чикаго Беарз» 24:21, і той поєдинок зібрав рекордні 60 463 глядачі. На даху над Південною трибуною стоїть копія клубного півня 1909 року заввишки чотири з половиною метри — з тими самими вм’ятинами, що їх залишив Пол Гаскойн із пневматичної гвинтівки, — а в липні 2025-го повернули історичні ворота Білла Ніколсона. Стадіон обрано для Євро-2028, де він прийме чотири групові матчі та одну гру 1/8 фіналу; 2024 року ліцензію на нефутбольні події розширили до тридцяти на рік.