Лондон Стедіум

«Лондон Стедіум», відомий також як Олімпійський стадіон і стадіон в Олімпійському парку королеви Єлизавети, стоїть у південній частині цього парку в лондонському Стратфорді, за десять кілометрів на схід від центру Лондона, на колишніх промислових землях долини Лі. Арену звели спеціально для літніх Олімпійських і Паралімпійських ігор 2012 року: землю готували з середини 2007-го, офіційне будівництво почалося 22 травня 2008-го, на три місяці раніше від запланованого, а завершили його в березні 2011-го — за повідомленнями, вчасно й дешевше за кошторис. Проєкт і зведення взяли на себе компанії «Сер Роберт МакАлпайн» і Populous. Нижню чашу на 25 тисяч місць викопали в м’якій глині, зверху зібрали легкий сталевий ярус ще на 55 тисяч, а сталі пішло близько 10 700 тонн — майже вчетверо менше, ніж на пекінському олімпійському стадіоні.

На час Ігор стадіон вміщував 80 тисяч глядачів, приймав легкоатлетичні змагання та церемонії відкриття й закриття. Під час церемонії відкриття трибуни працювали як гігантський екран на 634 500 джерел світла, і так арена встановила рекорд Гіннеса — найбільший ландшафтний відеоекран. Ще до Ігор планували після їх завершення зменшити арену до легкоатлетичного стадіону на 25–30 тисяч місць, і мер Кен Лівінгстон відкинув ідею віддати її футбольному клубу. Коли мером став Борис Джонсон, він, навпаки, заявив, що арену можна використовувати для футболу, і захотів переглянути рішення про скорочення місткості.

Конкурс на майбутнє стадіону довелося проводити двічі, і перший мав передати арену приватному власникові: до фіналу вийшли «Вест Гем Юнайтед», готовий зберегти легкоатлетичну доріжку, і «Тоттенгем Готспур», який пропонував знести олімпійську чашу й звести футбольний стадіон. Судові справи та скарга до Єврокомісії про державну допомогу той процес зупинили, тож споруду залишили в публічній власності й шукали вже головного орендаря; у грудні 2012 року ним став «Вест Гем Юнайтед». У 2013–2015 роках стадіон перебудували на 66 тисяч місць, однак для футболу за умовами оренди місткість обмежили до 60 тисяч. Із сезону 2016/17 клуб проводить тут домашні матчі, а британська легка атлетика щороку приймає етап Діамантової ліги — Лондонський гран-прі, який інколи називають Лондонськими ювілейними іграми.

Власником спершу був Лондонський організаційний комітет Олімпійських і Паралімпійських ігор; у жовтні 2012-го весь парк передали Лондонській корпорації олімпійської спадщини, яка разом із радою Ньюема створила товариство E20 Stadium. З 2015 року французьку компанію «Вінсі» призначили керувати ареною впродовж 25 років через дочірню компанію London Stadium 185: «Вінсі» вперше взяла в управління стадіон за межами Франції, а число в назві нагадує про 185 медалей британців на лондонських Іграх. Рада Ньюема вийшла з партнерства 2017-го, а 2019-го корпорація викупила оператора після збитків у 3,5 мільйона фунтів і зберегла весь персонал. У січні 2025 року вона передала свої частки холдингу Адміністрації Великого Лондона, щоб спростити структуру власності й віддати арену в безпосереднє управління цієї адміністрації; від 3 квітня 2025-го товариство називається London Stadium LLP.